Кабінет міністрів затвердив постанову про порядок реєстрації харчових продуктів, ліків та косметики із генетично модифікованої сировини, яка набуде чинності у червні. Таке рішення є кроком до запровадження маркування продукції, чого вже давно добиваються екологи та захисники прав споживачів.
Реєстрація обмежить вироблення та ввезення продукції, що містить генетично модифіковані організми (ГМО). До цього діяла тільки заборона на ввезення дитячого харчування з генетично модифікованої сировини. Експерти припускають, що на українському ринку від 30 до 40% продуктів, що містять ГМО. Але без реєстрації точну цифру з’ясувати не вдастся. Окрім того, закон про обов’язкове маркування таких продуктів досі не затвердили. Але після створення реєстру ця інформація стане загальнодоступною. Хоча на етикетках позначки про вміст ГМО ще не буде, та все ж дізнатися про це можна буде із сайту Міністерства Охорони Здоров’я (МОЗ), з преси або зробивши відповідний запит.
Реєстрацію буде проводити МОЗ за результатами санітарно-епідемологічної та екологічної експертиз. Проблема в тому, що в Україні є тільки три лабораторії, які можуть провести подібні дослідження. Всі вони розташовані в Києві – в «Укрметртестстандарті», Інституті екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя та Академії сільського господарства.
Експертиза досить дорога і триває декілька днів. Її вартість визначатиме держава. Але раніше один аналіз для такого дослідження коштував близько 400 грн. Експерти лабораторії молекулярно-генетичних досліджень при інституті Укрметртестстандарту запевняють, що процес перевірки ГМО дуже складний та різноплановий. Вона має два аспекти: санітарно-медичний та екологічний. Перший виявляє безпечність для здоров’я, а другий – вплив нового виду на навколишнє середовище.
На першому етапі перевіряють хімічний склад нового продукту. Його порівнюють з уже наявним в природніх умовах зразком. При цьому порівняння ведеться за агрономічними та генетичними параметрами, за будовою організму та його композиційним складом. Перевіряють лише основні компоненти: амінокислоти, вуглеводи, жирні кислоти, вітаміни, макро- та мікроелементи. Але цього недостатньо, тому що незначні компоненти важко виявити. Крім того, потрібно враховувати багато додаткових зовнішніх чинників, таких як клімат та грунти.
Іншою стороною є доведення від супротивного: продукт вважають шкідливим, поки не підтверджено його безпечність. Але доведення цілковитої безпечності неможливе. Якщо продукт узгоджується з основними вимогами безпеки суспільства, його дозволяють, але подальші дослідження не зупиняють.
Важливими етапами є визначення токсичності та алергенності ГМО. При цьому враховують вплив термічної обробки. Адже токсини, алергени та канцерогени можуть утворитися і внаслідок готування їжі.
На сьогодні діють схеми оцінки лише для незначної кількості генетично модифікованих сільськогосподарських культур – сої, ріпаку, цукрового буряка, картоплі, кукурудзи, соняшнику та інших найпоширеніших. Такі тестові системи містять набір реагентів, які здатні визначити ознаки генної модифікації, притаманні конкретному видові. Але кількість ГМО постійно зростає і наявних тест-систем недостатньо. Відповідно підходи для оцінки повинні постійно вдосконалюватися. Деякі лабораторії вже сьогодні використовують нові наукові методи: визначення структури і функцій ДНК, білкового складу та продуктів обміну.
Заключним етапом повноцінного дослідження є перевірка продукту на тваринах. Але і він не дає стовідсоткової гарантії через відмінності із людиною у особливостях травлення та обміну речовин. Звісно, в реальності не завжди використовують всі перелічені методи. Тому експертиза може виявитися не точною.
Серед вимог вступу до СОТ та ЄС маркування продуктів з ГМО є обов’язковим. Європейське законодавство ще серйозніше підійшло до проблеми. Обменження на ГМО діє вже давно, але Європарламент планує знизити дозволений вміст ГМО в продуктах з 0,9% до 0,5%. Тому Україні з її європейськими амбіціями обов’язкове маркування доведеться все-таки ввести.
Мізай Ярослава
Павлова Олена
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар